Запалити вогонь серпневої ночі! Гроза...
І палає стожара, і сили згасити не стачить...
А у погляді Бога сльзою застигла сльоза
І дві тисячі років Він хоче вогонь цей пробачить.
Вогкий погляд зорі, що пішла в небуття вночі,
На землі ще горить світлячком в світлових кілометрах.
З нас не кожен узяв з рук Господніх від Раю ключі.
Ну а ті, що взяли, вже не зможуть довіку померти.
Тільки ми співчуваєм склянці пролитій води,
Ми жалкуєм за сонцем, що вчора було сяйнішим....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Средь звуков нечаянно грубых - Людмила Солма *) Примечание:
это очень старые_при_старые (1991г. и 1998г.) неприхотливые стихоразмышления на извечную тему - любви...
(я бы, наверное, еще долго и не вспоминала о них, если бы не прочла 17 января с.г. великолепные стихи Ананды Риц, на которые откликнулась душой и памятью... и извлеклись эти мои стихи из забвения... полузабытой и немного потрепанной временем - старенькой тетрадки)
Людмила Солма, 21.01.2009
