Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 3658 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дай нам, ГОсподь, устоять на воде!
Что б превратилась она для нас в стекло!
Молодец, Надюша!С любовью Комментарий автора: Спасибо,Танечка!
Дай Бог нам всем,Его деткам, стоять твердо и не падать, не тонуть:)).
Но даже если вдруг... Он всегда рядом, верю, поднимет и не даст утонуть!
Благословений!!!!!!!!!
Богданова Наталья
2011-01-27 04:33:35
Чудесно, Надежда!
Очень красивый, необычный и искренний стих!
Благословений! Комментарий автора: Спасибо, сестричка Наталья!
Слава Богу, даже через стихи ободряет и , конечно же, учит!
Аллилуйя!!!
Иван Онюшкин
2011-01-27 11:10:57
Слов нет! Комментарий автора: Ванюша, мы все идем по воде: и ты, и я. Дай Бог дойти...
Я услышала от одного человека (на призыв довериться Христу), что он не уверен, что этот путь ему по силам. Но ведь он и нам не по силам (когда надеемся на свои силы, правда?:)) ).
Разница в том, что мы надеемся на Иисуса.
А Он дает силы.
Благословений , брат, в пути по воде.
Васильева Валентина
2011-01-27 11:51:15
Наденька, вот моя рука, если хочешь, возми меня за нее и пойдем вместе и по волнам и по горам к Иисусу и куда Он нас еще поведет...Благодарю тебя, что ты уже привела меня на этот сайт. Благословений тебе сестра. Комментарий автора: Я рада, что Господь привел нас на этот благословенный сайт. Благодарю,Валечка, за вашу руку!:)) Я счастлива, что мы вместе идем в город Великого Царя! Будем поддерживать друг друга и с Господней помощью дойдем!!!!!!!!!!!!!!!!!
Будьте благословенны! И вся ваша семья:))!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
